ІСТОРІЯ КАРАТЕ (скорочена)
Зараз карате-до поширене у всьому світі. Підкорило світ воно з Японії, куди прийшло з Окінави. На Окінаву бойові мистетства потрапли разом із китайськими переселенцями. Історія бойових мистетств сходу сягає своїм корінням глибоко в давнину і вимірюється тысячоліттями…
Сучасне карате бере свій початок у 20–30-х роках ХХ ст. Його засновником та творцем стилю Шотокан вважається Гічін Фунакоші (1868 – 1957).
Народився Г. Фунакоші 24 квітня 1868 в м. Сюрі на о. Окінава у бідній сімї дрібного чиновника – збирача податків. В дитинстві Фунакоші був слабкою і хворобливою дитиною, її вихованням та розвиткомм займався Гіфуку Фунакоші – його дід, в той час він був викладачем у місцевій школі.
Одного разу Гічін Фунакоші дізнався у свого однокласника, що його батько є мйастром традиційного рукопашного бою Окінави і попросив дозволу у свого батька почати в нього займатися з метою зміцнення здоров’я, так Фунакоші прийшов до майстра Азато, одного з найзнаменитіших майстрів Шорін-рю. Саме Азато став першим наставником Фунакоші Гічіна. Завдяки широким зв’язкам свого наставника, Фунакоші мав можливість тренуватися у багатьох майстрів окінавського карате.
У 1888 р. Гічін Фунакоші насчлідуючи приклад свого діда, стає молодшим викладачем початкової школи, не маючи при цьому вищої освіти, яку Фунакоші так і не здобув, проте серед жителів провінційного Сюрі Фунакоші вважався дуже освіченою людиною.
У 1902 році карате стає офіційною дисципліною у навчальній програмі першої середньої школи та педагогічного училища. Фунакоші набирає перші класи учнів із карате.
У 1906 р. з ініціативи окинавского майстра Ітосу відбулися перші показові виступи з карате, у яких були присутні десятки офіційних осіб. У цьому заході взяв участь і 37-річний Фунакоші.
У 1916 р. Гічін Фунакоші у складі делегації з Окінави взяв участь у показових виступах у Кіото (Японія).
У 1921 р. були проведені показові виступи у замку Сюрі для кронпринца Хірохіто, у програмі показових виступів були ката, куміте та томашіварі (разбивання предметів). Виступи Фунакоші дуже вразили Хірохіто, що й визначило подальший розвиток цього бойового мистецтва: карате отримало офіційне визнання у вищих верствах суспільства.
У 1922 році Г. Фунакоші був запрошений на фестиваль бойових мистецтв до Токійського університету, для демонстрації техніки карате. Своїм виступом він справив велике враження на японських майстрів, і отримав запрошення залишитися у Японії для розвитку цього виду бойового мистецтва (бу-джицу). У цьому ж році виходить у світ перша книга Фунакоші «Рюкю кемпо карате», у дослівному перекладі «Кулачні методи китайської руки з островів Рюкю», назва підкреслює, з одного боку окинавське походження карате, а з іншого боку, його генетичний зв’язок з Китаєм.
У 1924 р. Карате офіційно включили до програми навчання студентів університету. Фунакоші відкрив клуб карате в університеті Кейо.
Приблизно у цей час у Японії відкривається ряд шкіл:
- Шито-рю – створена Мабуні Кенва у 1926 році;
- Годзю-рю – (тверде и м’яке) – Тедзюн Міягі;
- Вадо-рю – (шлях миру) – 1939 р. – Хіронорі Оцука.
В 1925 Фнакоші написав нову, перероблену версію своєї першої книги, давши їй назву «Рентан госін карате джицу» - «Мистецтво карате для загартування тіла і духу і для самозахисту».
В 1926 відкрився другий клуб при Токійському університеті в Ітіко. У цьому ж році вводиться система звань (Кю) - учнівських і (Дан) – майстерських.
С 1927 почали діяти групи карате в інших університетах Японії (Васеда, Такусьоку, СьоДай, Хітоцубасі).
В 1935 Фунакоші публикує книгу «Карате-до Кьохан». Він ввів ієрогліф «До» - що означає: «Шлях».
В 1936 р. було збудовано власне «доджо» зал Фунакоші, який він назвав «Шотокан». (Шото – літературний псевдонім Фунакоші, яким він підписувався у своїх віршах. Ієрогліф «Шо» буквально означає «сосна», ієрогліф «То» - «море», «хвилі»; «Кан» - будівля, будинок). З цього моменту зал і стиль стали називати «Зал сосни та хвилі» або «Зал масйстра Шото».
У цьому залі відточували свою майстерність найгідніші бійці з усієї Японії. Вони з гордістю казали: «Ми з Шотокана».